Презентация на тему: Літературне об’єднання «Дзеркало»

«Все, що душа довірила словам»

Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека Літературне об’єднання «Дзеркало»

Поезія – це ліки для душі, Поезія – це серця ода: Найсокровенніше вкладають у вірші Поети й поетеси для народу.   Поезія – мелодія без нот, Поезія – це акапельний спів. Вона підносить нас до визначних висот За допомогою звичайних слів.   Поезія – це урочистий марш, Поезія – це філософія життя. Це може бути легкий дружній шарж І гостросатиричне викриття Поезія – це пристрасна молитва, Поезія – це заклик енергійний До боротьби, стяжання і до битви За правду у цім світі непостійнім.   Поезія – це особлива мова, Якою всі закохані говорять. Поезія – це титанічна сила слова, Яку ніхто й ніщо не поневолить.   Поезія – це сповідь найщиріша, Поезія – талант, що проростає із насіння, Поезія – це мудрий голос серед тиші, Поезія – це найпрекрасніше творіння.   Natalka_V

Людина здавна шукає натхнення з різних джерел. Ними може бути поезія, музика, чи просто розмова з друзями. Поети не мислять свого життя без рим, метафор та віршів - „О слово, що без тебе Я...?” Поезія – це щось більше, аніж спосіб пізнання, поезія – це, передусім, спосіб життя та невід’ємна частка людської особистості. Ось і девізом Літературного об’єднання «Дзеркало» яке працює при Центральній міській публічній бібліотеці, стали рядки з вірша Ліни Костенко «Поезія – це завжди неповторність».

Літературне об’єднання згуртувало людей, закоханих у поезію, та стало своєрідним осередком творчого спілкування для всіх, кому не байдуже поетичне слово та об’єднало любителів поезії з метою спілкування, обміну цікавою інформацією з питань літератури, знайомства членів клубу і жителів міста з новими творами та публікаціями поетів і письменників міста. Вони пишуть поезію та прозу, діляться своїми враженнями та натхненням, літературним досвідом і творчими планами. Надія Штанько, Людмила Ганнич, Людмила Донченко, Володимир Неклець, Михайло Милий, Наталія Миронова, Анатолій Константинов - ось далеко неповний список обдарованих та одержимих ідеєю літературної творчості, людей.

Надія Штанько Її з упевненістю можна назвати королевою поезіі. Надія Львівна – душа, яка тонко відчуває, вона скромна, добра і чуйна людина. В її поезії - співзвучність із Всесвітом і миром, гармонія природи і неповторність почуттів, натхнення і творчість. Поэты малым вдохновляются, Им слава, деньги нипочем, Они до старости влюбляются И любят нежно, горячо. Им звезд невиданные россыпи На темном небе подавай, И бриллиантовыми росами Сверкающий из края в край Весенний луг, туманы белые Над сонной речкой поутру, И ветви с яблоками спелыми, Глядящиеся в сонный пруд. Они любимым дарят золото Осенних кленов и янтарь, Своей души шальную молодость Кладут на верности алтарь. Они рождают вдохновение Из неподдельной красоты И превратят души волнение В неповторимые цветы… Отже, будемо знайомі

Наталя Миронова Талановита костянтинівська поетеса. Її поезія відрізняється тонким ліризмом, красою світосприйняття, глибиною почуттів. Так нужно, чтоб кто – то обнял, Могучим крылом от всех бед защишая, И нежно глаза целовал, Шепча непрестанно: «Моя дорогая!»   Так нужно, чтоб солнце светило, Пел лес и ступала Весна, И сердце от боли не стыло, И знать, что кому – то нужна.  

Віктор Абраменко Членом літературного об'єднання став недавно. Його вірші філософські, гостросоціальні, на злободенні теми. Але є і місце любовній ліриці, красивим почуттям. В лучах заходящего солнца с тобою Мы нежились тёплым песком возле моря. Нас ветер приятный тогда обдувал, Как вроде бы песнь о любви напевал. Мы в небо смотрели – закат наступал И ночь приближалась, и ветер стихал. Уже и не слышно нам рокота волн, И ночь навевала на всё сладкий сон. И всё так спокойно, вокруг тишина Ты рядом, и я обнимаю тебя. Всё стихло, природа покой обрела, Лишь звёзды нам светят с луной свысока. Мы, за руки взявшись, идём налегке, Свой след оставляя на мокром песке. Влюблённым везде хорошо, и всегда Сближает любовь и скрепляет сердца. Всё кажется раем, когда ты влюблён Ты счастлив с любимой и ей восхищён. Вот ночь пролетела и солнце взошло, Но мы теперь вместе и нам хорошо.

Анатолій Константинов Кажуть - талановита людина талановита в усьому. Це про А. Константинова. Анатолій Іванович не тільки поет, а й справжній художник. Його поезія така ж красива і високомистецька, як і його картини. Здравствуй, дорогая моя осень, Как всегда, нежданно ты красива, Красишь золотом листву и мою проседь, Своей кистью, как художник, живо. Каждый год всегда меня тревожишь, В моем сердце чувства открываешь, И без грусти ты прийти не можешь, Размышлять о жизни заставляешь.

Людмила Донченко Чудова жінка і чудова поетеса. Її поезія відрізняється витонченністю, красивим поетичним стилем, веселковим настроєм, вірою в життя. Мы научились вместе жить давным-давно. Мы научились вместе плакать и смеяться. С годами выпито несладкое вино. В сосуде – мудрость. Ею нужно восхищаться! Мы научились вместе жить давным-давно. Ведь нужно только за руки держаться! Есть истина, есть правило одно – Не стоит понапрасну распыляться! Мы научились вместе жить давным-давно. Мы научились жизнью наслаждаться. Нам счастье с терпким привкусом дано. Но даже зависть начинает восхищаться!

Олександр Хололович Ещё один день пролетел, словно миг, Исчез без следа, будто солнечный блик. Наполненный шумом, рутиной клеймён, Пронизанный вспышками лиц и имён. В нём не было крыльев и не было слёз, Ни горькой полыни, ни сладости грёз, И в книге страницы остались пусты - Они не хранят вечный бег суеты. Все звуки растаяли, ночь за окном, Рой мыслей гудит в голове перед сном. Надежда на завтра — отчаянный крик, Но завтрашний день — это только двойник...   Молодий талановитий поет. Основними темами його віршів є теми кохання, філософії буття, пошуком сенсу життя. Вірші Олександра неповторні і дуже ліричні.

Анатолій Сущев Пише дуже теплі і щирі вірші. В його поезії - краса природи, любов до рідного краю, неповторність кохання. Вот и осень пришла к нам почти незаметно, Уходя от жары, от палящих лучей, Обрывая листву, уносимую ветром, В позабытое время холодных ночей.   Вся ее красота, все ее многоцветье Разодето природой в багряный отсвет. Теми красками в век своего многолетья Восхищался не раз пораженный эстет.   Еще буйная зелень шумит на верхушках, Еще нежно ласкает ее ветерок, Но уже желтизна украшает макушки И осеннее солнце румянит листок.   Отшумев, озорно отшаля напоследок, Извиваясь, кружась, лист срывается вниз. И летит он меж всех растопыренных веток, Исполняя последний природы каприз.   После будет еще тепло баьего лета, Но когда его сменят косые дожди, И тогда не поблекнет та радужность цвета, И предвестие светлых надежд впереди!

Михайло Милий Поєднує в собі два таланти - фізика і лірика / за освітою - фізик /. Пише про кохання, про улюблене місто Одесу, красу життя і світу. Його вірші світлі, ліричні та правдиві. Ты только позови, любимая. Я без раздумий прилечу Летит стремглав стрела игривая Я обгоню. Мне по плечу.   Ты только позови, любимая. Преграды на пути смету. Любая боль преодолимая Любые тяжести снесу.   Ты только позови, любимая. Не можешь крикнуть – прошепчи Услышу голос твой любимый я Сам прибегу. Но не молчи. Как жесткий кнут твое молчание И все – по раненой душе. Боль гложет, словно в наказание, Живу один и в шалаше.   Моя любовь, что пламя жаркое, В котором хворостом горю. Эх, знала б ты, какое сладкое, Дороже золота «люблю».   Ты только позови, любимая. И, обессилев, приползу. Когда душа горит ранимая Не остановит дождь в грозу.

Віктор Гирлін Романтик, тонка чутлива людина, помічає в житті прекрасне і передає свої почуття за допомогою поезії. Надежду каждому сулит Рассвет, что брезжит за окном. Шальная мысль нас окрылит Благословенным этим днем Проснись, любимая, проснись С погасшей первою звездою. И с головою окунись В рассвет, наполненный любовью. Услышишь трели соловья, Он за окном поет, в саду. Ну а с тобою рядом я, Всю жизнь любя тебя, иду.

Поет зі стажем. Вміє писати так, що кожен рядок його вірша проникає в душу і запам'ятовується надовго. У його віршах - простота і складність, кохання і філософія, краса і ліризм. Володимир Неклець По сонным улицам брожу, А надо мною звездный мир, И там я сразу нахожу Звезду с названьем Альтаир. И мне так хочется пойти, Туда по Млечному пути. И тоже звездочкою стать, А что? Нельзя и помечтать?

Олена Степанчук Олена пише пісні і вірші. Її поезія різнопланова, можна сказати кольорова, яскрава і неповторна. Основні теми - кохання, людські почуття, яскравість буття. Никто не судья творцам, Не мешайте их вдохновенью, Не мешайте их сердцам, Получившим благословенье.   Не мешайте мечтать и любить, Возводить города и храмы, Им не просто на свете жить, Посудите об этом сами:   Вот толкует глупая чернь: «Ну зачем нам эти творенья? Проживем и без вдохновенья, Ведь прекрасно живет и червь».   «Ну зачем нам их красота? Было б что попить и поесть, Остальное все пустота, Суета сует она есть».   Не судите, друзья, творца. Он божественный посланник, Он врачует наши сердца, Он Небес и Земли избранник.

Віктор Харін Його поезія про минуле, сьогодення і про майбутнє. Його поезія про любов, гідність і честь. Його поезія - мудрий порадник, наставник і товариш. Помнишь парки и качели, Дней весенних торжество? Жадным взглядом мы смотрели На ночное колдовство. Зажигались звезды, свечи И ночные фонари. Как мы ждали первой встречи И бродили до зари! Звезды нам во след светили, Хитро месяц щурил глаз, Соловьи нам песни пели, Не смотря на поздний час. Кто-то скажет: «Что за бред? Ты уже наверно, дед». Я отвечу не тая: «Это молодость моя. Это первая весна, Первая любовь моя. И пока я буду жить, Буду этим дорожить».

Дуже талановитий поет. Свої вірші читає напам'ять. Вірші різнопланові і яскраві, легко запам'ятовуються. Сатиричні, любовні, ліричні, філософські - для цього поета немає меж і рамок, пише з легкістю і майстерністю. Петро Панасенко Конец благодатный апреля, И вишня цветет за окном. Как жаль, что свои акварели В душе я раскрасил давно.   И полнится чувством печали Моя утомленная грудь, Ведь жизнь уж в конце, не в начале Прекрасное мне не вернуть.   Оно приходило стократно, Но отбыло, как пилигрим, И вряд ли вернется обратно Рассеется в дали, как дым. И будет казаться, возможно И то лишь, всего лишь на миг, Что это оно осторожно Собой украшает мой стих.   Который, сейчас, перед Вами Ваш пишет покорный слуга, Что было всегда оно с нами И память о нем дорога.

Олена Казакова Олена Казакова - це поет, який тонко відчуває наше світосприйняття, поет, що вміє передати поетичними рядками добро, любов, щастя, радість. Її поезія змушує замислюватися про сенс життя, красу людської душі. Добро в Сердцах – незвучные слова. Они проникнуты теплом и лаской. От них кружится снова голова, Они являются той дивной сказкой.   Добро в сердцах – так трепетно, легко… От Сердца к Сердцу , в миг передаваясь, В груди становится отрадно и тепло, Душа трепещет, счастьем наполняясь.   Достигнуть мудрости и в этой суете… Любить других, творить Добро без меры – Удел лишь сильных, и не быть беде! А Мир в себе… И нет уж той химеры!

Олена Гринько Про цю неповторну поетесу дійсно можна сказати, що вона пише вірші, написані душею. Тонка лірична поезія, пристрасне кохання, духовність та краса Всесвіту. Я подобна лучу. Истекая с небес И опять возвращаясь в пространство. Я подобна траве. Вырастая из тьмы И опять уходя в постоянство. Гибкий отблеск зари и сиянье дождя, Я текуча, как сполохи света. Этот мир посетив, как полночный вокзал, Я уйду в дуновение ветра.  

Людмила Ганнич Пише вірші, зрозумілі і близькі кожній людині. Її вірші зачіпають за живе. Вони дуже красиві і ліричні, але в той же час сучасні і актуальні. У них відчувається колосальна енергетика, любов до життя, віра у майбутнє. Я чувствую, что ты сейчас войдешь И перехватит дух, и сердце обомлеет, И взглядом синих глаз серьезно обведешь, И с появлением твоим спокойствием повеет. И чувство счастья, боли и тоски В тот самый миг волной меня окатит. И захочу коснуться я руки, И, чтобы выразить все чувства, слов не хватит. Я чувствую, что ты сейчас войдешь, Разлука болью острой сердце ранит. Я чувствую, что ты сейчас войдешь И на душе тогда светлей и лучше станет…  

Самобутній поет. Єдиний, хто в літературному об'єднанні пише байки. Його гостре перо висміює людські пороки: боягузтво, брехливість, користолюбство, зраду. Але також пише і поезію, наповнену світлими почуттями і миром. Володимир Котелов Снега тяжелые ушли с полей, Весна уверенно везде шагает. И на душе становится теплей, Лучами солнце землю прогревает. Проснулось все живое на земле, Голубизна небес ласкает взор. Растаяли печали на заре, И пенье птиц заполнило простор. Весна метлой унынье выметает, На сердце тает потихоньку лед. Надежда, как подснежник прорастает, На новый круг планета вновь идет.

Презентацію підготувала провідний бібліотекар Костянтинівської центральної міської публічної бібліотеки, куратор літературного об’єднання «Дзеркало» Тютюнік С.О. 2017