КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА БЕЗПЕКУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Л.А. ШКРЕБТІЄНКО
ВИХОВАННЯ – (ховати, берегти) ВОСПИТАНИЕ – (вигодовувати) EDUCATE – (вести)
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ: Закон України «Про правові засади цивільного захисту» Закон України «Про цивільну оборону України» Закон України «Про охорону праці» Закон України «Про охорону дитинства» Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад» від 12.03.2003р. № 305 Закон України «Про дошкільну освіту»
«Дошкільний навчальний заклад: створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей». Стаття 11 Закону України «Про дошкільну освіту»
В освітній лінії «Особистість дитини» Базового компоненту дошкільної освіти виокремлено номінацію «Безпека життєдіяльності», в якій передбачено такі результати навчання: диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей) знає правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користування транспортом; в основних знаках дорожнього руху знає та може скористатися номерами телефонів основних служб допомоги (пожежної, медичної, міліції) знає до кого можна звернутись у критичній ситуації володіє навичками безпечної поведінки в разі проявів агресивності з боку однолітків або дорослих
ЧИННИКИ, ЯКІ НАЙЧАСТІШЕ СТАНОВЛЯТЬ НЕБЕЗПЕКУ ДЛЯ ДІТЕЙ
ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ : створення належних умов для безпечної життєдіяльності; формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки; виховання основ безпечної поведінки у дітей; виховання культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров'я малят.
Що ж має враховувати педагог? 1. Робота з навчання дітей безпечної поведінки не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки. Їх треба також навчати обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях. 2. Максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямках: дитсадок – діти – батьки. 3. Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої «шокової» терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів. 4. Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуватимемо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ: систематичності урахування умов проживання інтеграції взаємодії дитсадка і сім’ї
ЖИТТЯ У КОЖНОГО ЄДИНЕ І НЕПОВТОРНЕ, ЛИШ ОДНЕ! І ТИ У СВІТІ ЦІМ ЛЮДИНА І ХАЙ БІДА ТЕБЕ МИНЕ!