Презентация на тему: Василь Барка. Роман “ Жовтий князь“
Василь Барка. Роман “ Жовтий князь“ Художнє відтворення нечуваного в історії людства голодомору 33 року як найстрашнішої трагедії українського народу
Селяни не могли сприйняти абсурдної логіки винищення своєю владою своїх же громадян, тому були охоплені містичним страхом і вірили в прихід антихриста, в наближення кінця світу. У їхніх розмовах усе частіше можна почути згадування про звіра і жовтий одяг, в якому він князює.
Так письменник створює символічний образ “ жовтого князя “, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть серед людей.Жовтий князь – це прислужник сталінського режиму, його величності вождя.Це геноцид, винищення української нації...
Члени родини Катранників - носії загальнолюдських ідеалів, у трагічній долі яких уособлений трагізм українського народу в роки страшних мук голодомору в 1932-1933 роках...
Мирон Данилович Катранник – тонка і добра натура: а) світосприймання – щира вдача українця, високе розуміння святості роду: “ Нехай я пропаду, а чим сім’я винна ?“ б) чужа земля, чужі закони, спостереження в дорозі, відчай породжують глуху ненависть до влади;в) відчуття своєї переваги над власть імущими, усвідомлення, що буде знищений, бо небезпечний своєю чистотою для комуністів;
г) висока духовність – не признається, де церковна чаша для причастя: “ Від неба кара буде, мені і дітям...“
Дарія Олександрівна Катранник – гідна дружина, мати: а) “ Не станеш хрестики з людей зривати? Гляди ж: інша кривда забудеться, а така – ні. Пам’ятай, що кажу!“(синові) ;б) “ Прости, якщо кривду вчинила, а ти ж ні в чому проти мене не винен...“ ( коло мертвого чоловіка ) ;в) типова українська страдниця, помирає, затиснувши в руках Оленчин зошит.
У найстрашніших муках діти не очерствіли, не огрубіли душею...
Оленка: жаліє наловлених горобчиків;переймається вбивством собаки
Андрійко: ділиться м’ясом ховрашка з чужою жінкою;кладе привезену хлібину під мамину подушку;з усієї сім’ї залишається як єдина тонка і нетривка гілочка; до нього звернені слова дядька Никифора про великі й про нікчемні нації :“ Раз серце собаче, то і народ малий. А побачиш серце, повне добром, то знай – народ великий.“
Проблемні питання: Чому В. Барка у своїх творах сповідує духовність і високу мораль?Чи сам живе за такими законами?
