Презентация на тему: Мужність і відвага крізь покоління

Презентацію підготувала вчитель вищої категорії Одеського НВК "Гімназія №2" Космакова Н.В.

Урок – реквієм “ Мужність і відвага крізь покоління”

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Наталія Володимирівна розповіла учням про свого дідуся – Братушенка Данила Герасимовича, який пройшов усю війну, був командиром роти автоматників, під час визволення Кенігсберга був поранений. Після війни Данило Герасимович працював у школі директором і доклав чимало зусиль, щоб створити історико-краєзнавчий музей, а пізніше до річниці Великої Перемоги був висаджений парк і створена Алея пам’яті героїв-односельчан. Нагороджений орденом “За взяття Кенігсберга”, “Бойової слави”, медаллю “За відвагу”. Наталія Володимирівна розповіла учням про свого дідуся – Братушенка Данила Герасимовича, який пройшов усю війну, був командиром роти автоматників, під час визволення Кенігсберга був поранений. Після війни Данило Герасимович працював у школі директором і доклав чимало зусиль, щоб створити історико-краєзнавчий музей, а пізніше до річниці Великої Перемоги був висаджений парк і створена Алея пам’яті героїв-односельчан. Нагороджений орденом “За взяття Кенігсберга”, “Бойової слави”, медаллю “За відвагу”.

Учениця 8-Г класу Чуприна Катерина розповіла про свого прадіда Терехова Григорія Порфіровича, який війну застав у 15-річному віці, а в 1943 році в 17 років пішов на фронт добровольцем. Воював в піхоті, дійшов до Кенігсберга, де був поранений. Перемогу зустрів у званні гвардії сержанта. Учениця 8-Г класу Чуприна Катерина розповіла про свого прадіда Терехова Григорія Порфіровича, який війну застав у 15-річному віці, а в 1943 році в 17 років пішов на фронт добровольцем. Воював в піхоті, дійшов до Кенігсберга, де був поранений. Перемогу зустрів у званні гвардії сержанта.

Жикол Анна розповіла про свого прадідуся Гайдамакіна Володимира Івановича, який в 1941 році закінчив військово-морське училище і одразу попав на фронт. Воював на Карельському фронті, охороняв “Дорогу життя”, а з 1944 року на тральщику у Північному морі, конвоював транспорти, знешкоджував міни. Нагороджен багатьма орденами та медалями. Жикол Анна розповіла про свого прадідуся Гайдамакіна Володимира Івановича, який в 1941 році закінчив військово-морське училище і одразу попав на фронт. Воював на Карельському фронті, охороняв “Дорогу життя”, а з 1944 року на тральщику у Північному морі, конвоював транспорти, знешкоджував міни. Нагороджен багатьма орденами та медалями.

Зюзько Катерина написала біографію бойового прадіда. Зюзько Євген Петрович а армію призвався в травні 1941 року, війну зустрів рядовим в 411 батареї м. Одеси . Брав участь в обороні Одеси, Криму, Північного Кавказу. Звільнював Житомир, Київ, Варшаву. Дійшов до Берліна. Нагороджений: медалями “За оборону Одеси”, “За взяття Берліна”. Зюзько Катерина написала біографію бойового прадіда. Зюзько Євген Петрович а армію призвався в травні 1941 року, війну зустрів рядовим в 411 батареї м. Одеси . Брав участь в обороні Одеси, Криму, Північного Кавказу. Звільнював Житомир, Київ, Варшаву. Дійшов до Берліна. Нагороджений: медалями “За оборону Одеси”, “За взяття Берліна”.

Гончаренко Валерія розповіла про свого двоюрідного дідуся Бурячка Івана Харитоновича, якому на початок війни виповнилося тільки 16 років. В травні 1943 року був призваний у ряди РСЧА (Робітничо-селянської Червоної Армії). Брав участь у боях другого Прибалтійського фронту, а з 1945 року І Білоруського фронту. Гончаренко Валерія розповіла про свого двоюрідного дідуся Бурячка Івана Харитоновича, якому на початок війни виповнилося тільки 16 років. В травні 1943 року був призваний у ряди РСЧА (Робітничо-селянської Червоної Армії). Брав участь у боях другого Прибалтійського фронту, а з 1945 року І Білоруського фронту. За виконання бойового завдання нагороджений “Орденом Слави” 3 ступеня.

Амірханян Наталья розповіла про багатьох членів своєї родини, які воювали. Амірханян Наталья розповіла про багатьох членів своєї родини, які воювали. Стерницький Григорій Єфимович ветеран ВВ війни, дійшов до Берліна. Амірханян Рушан Асоєвич – в 1941 році війну почав в м. Керч, дійшов до Франції, служив в розвідці до кінця війни. Був поранений два рази. Має такі нагороди: орден “Червоного прапора”, ордени “ Вітчизняної війни” всіх ступенів, орден “ За взяття Берліна”. Коновальченко Костянтин Григорович пішов на війну з міста Куйбишев розвідником, закінчив війну в Кенігсберзі. Нагороджений: чотирма “Орденами Слави”, трьома орденами “Червоної Зірки” двома орденами “За бойові заслуги”.

Мелай Олександр розповів про свої двох прадідів : Данчишена Михайла Юхимовича, який в 18 років пішов на війну зв’язківцем. Нагороджений : медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешту», орденом «Вітчизняної війни». Мелай Олександр розповів про свої двох прадідів : Данчишена Михайла Юхимовича, який в 18 років пішов на війну зв’язківцем. Нагороджений : медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешту», орденом «Вітчизняної війни». Волик Іван Васильович в роки війни плавал на судах «Анатолій Серов», «Карл Маркс» другим помічником капітана, перевозив військові грузи, евакуював мирне населення, поранених, по мінним полям проводив конвої.