Свято Осені
… Осінь на узліссі Фарби розбавляла, Пензликом легенько Листя фарбувала. Вже руда ліщина, Пожовтіли клени. В пурпурі осіннім Тільки дуб зелений. Утішає ясен: - Не сумуй за літом! Геть усі діброви В золото одіто.
Осіння композиція першокласників
Рано-вранці, на світанку, Вишиваю вишиванку. У зеленім житі буду ворожити. Попрошу у неба солов’їний щебет. Попрошу у квітки чарівної нитки. Тоненької, шовкової, нитки кольорової. Полотном біленьким вишию рівненько Голосну сопілочку і вишневу гілочку, Пташечку, калину, маму і дитину. Вийся-вийся, голочко, вишиваю долечку. Візерунок рясно – буде доля красна.
Про калину пісня лине, до неба злітає. Гей, родино, Україна веселкою грає. Синє небо обіймає золоті роздоли. Нас чекає, зустрічає веселкова доля. Хай у кожному серці, наче сонячна мрія, Заспіває веселка на добро і надію! Понад світом-дивоцвітом веселка іскриться. Будем дбати, шанувати прадавні криниці, Ярославові поради, кобзареве слово, Честь козацької громади, солов'їну мову.
Я дівчина осінь. Дощами умите Злотаве волосся розчісує вітер, В яскравому платті достиглого листя, В зірницях багряних засяє намисто… …Я дівчина осінь. Дитя вересневе, Мій таточко сонце, а матінка небо, Сплетуть павутинки старечого літа, Мій шлях у майбутнє розвіює вітер.
Сіла осінь на порозі, Довгі коси розплела, Спілі яблука на возі До бабусі привезла. Вітром двері відчинила: - Дари з воза забирайте! Павутинкою злетіла: - Через рік мене чекайте!
Вже побагряніло Листячко на клені, Але на вербиці Ще воно зелене. На каштані листя З жовтою каймою. Йду осіннім парком Тихою ходою. Таких фарб немає Влітку, ні зимою. Недаремно осінь Зветься золотою.