Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) поет художник мислитель
Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням. «Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить её глубокие таинства, и ещё под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчисленное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю» (Із щоденника, 1 липня 1857р.)
Поезія і живопис у творчості Т.Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем. Малювання й поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника.
Шевченкова серія автопортретів - справжнє багатство, своєрідний психологічний самоаналіз, в якому художник передав свій настрій, думки, переживання за два десятиліття: від романтичного юнака, якого одухотворяла воля, до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини. Таким він був, таким він бачив сам себе...
Шляхами України Почаївська лавра, 1846 Будинок І.Котляревського в Полтаві, 1845
З любов'ю до Києва Аскольдова могила у Києві 1846 Романо-католицька церква у Києві 1846
У степах Аралу Пожежа в степу. 1848 Форт Кара-Бутак. 1848-1849 Форт Кос-Арал зимою. 1848-1849
Дві Катерини Катерино, серце моє!Лишенько з тобою!Де ти в світі подінешсяЗ малим сиротою?Хто спитає, привітаєБез милого в світі?Батько, мати – чужі люде,Тяжко з ними жити!… серце моє!Не плач, Катерино…Не показуй людям сльози,Терпи до загину!
МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
Шляхами Чернігівщини