Максим Тадейович Рильський( 1895 – 1964 ) Була у нього посмішка дитяти –Блакиті української тепло. Любов’ю серце зроджене було, Як пісня – чесне, як бджола –завзяте. Дмитро Павличко
Будинок у с. Романівка, де 18 березня 1895 року народився М.Рильський
В автобіографічній розповіді ”Із давніх літ” М.Рильський з теплотою згадував Романівку. Саме тут він почав пізнавати світ як ”таємничу, ледве розгорнуту книгу”.
Тадей Рильський – батько письменника,відомий український етнограф і культуролог.
В цьому будинку з 1906 по 1916 роки знаходилася приватна гімназія відомого педагога Володимира Науменка, яку закінчив Рильський у 1915 році.
У 1910 році вийшла друком перша поетична збірка Максима Рильського ”На білих островах”
У 1915 році Рильський став студентом Київського університету
Рання творчість поета:” Під осінніми зорями” – 1918 ” Синя далечінь” - 1922 ” Крізь бурю і сніг” - 1925” Тринадцята весна” - 1926” Де сходяться дороги” - 1929 ” Гомін і відгомін” - 1929
Творча діяльність Рильського розгорталася в руслі неокласицизму – художньої школи українських поетів, зорієнтованої на античну класику, на продовження гуманістичних традицій європейської поезії нового часу.
Кохана дружина Катерина та син Богдан
Творчість воєнних років: ” За рідну землю” 1941” Слово про рідну матір” 1942” Світова зоря” 1942” Світла зброя” 1942” Велика година” 1943” Неопалима купина” 1944
Найкращі порадники – вірні друзі
Праця завжди йому приносила насолоду
Найбільше щастя – онук Максим
За видатні заслуги в розвитку науки і культури М. Рильського було обрано: 1943 р. – академіком АН УРСР;1958 р. – академіком АН СРСР;1943 р. – головою Спілки письменників України;1944 – 1946 р.р. – директором інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
Найкращі поетичні збірки повоєнного часу: ” Троянди й виноград” 1957 ” Далекі небосхили” 1959 ” Голосіївська осінь” 1959 ” Зимові записи” 1964
Рильський - перекладач Йому належать переклади багатьох шедеврів французької, німецької, польської, російської літератури.
Багатюща творчість Рильського – це мистецький світ, де, за словами Д. Павличка, ” вічно сяє сонце, течуть ріки філософського спокою, шумлять водоспади пристрастей, гудуть автостради дружби, жевріють зорі кохання, де треба замислитись і здивуватись над мудрою простотою форми і над прозорою глибиною змісту”.
Музей у Голосієві
У нашій пам’яті завжди…