Презентация на тему: Хемінгуей

Він засміявся і сказав, що після того як його роман "За річкою, в затінку дерев" був одностайно відхилений критикою, він не напише жодного рядка до кінця життя! Через кілька років у нього не виявилося ні цента, і він вирішив швидко написати розповідь, щоб розрахуватися з кредиторами. Так з'явився "Старий і море". - Відтоді я запитую себе: чи не є безгрошів'я для письменника кращим джерелом натхнення?!

Ернест Міллер Хемінгуей Ernest Miller Hemingway

Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в привілейованому передмісті Чикаго - містечку Оук-Парк, штат Іллінойс, США. Його батько Кларенс Едмонт Хемінгуей був лікарем, а мати Грейс Холл присвятила життя вихованню дітей.

Батько з раннього дитинства намагався прищепити Ернесту любов до природи, мріючи про те, що той піде по його стопах і займеться медициною і природознавством. Коли Ерні було 3 роки, Хемінгуей подарував йому першу вудку і взяв із собою на риболовлю. До 8 років майбутній письменник уже знав напам'ять назви всіх дерев, квітів, птахів, риб і звірів, які мешкали на Середньому Заході. Місіс Хемінгуей мріяла про інше майбутнє для свого сина. Вона змушувала його співати в церковному хорі і грати на віолончелі. Багато років по тому, вже будучи літньою людиною, Ернест скаже: «Моя мати цілий рік не пускала мене до школи, щоб я вчився музиці. Вона думала, що у мене є здібності, а у мене не було ніякого таланту».

У 1911 році, коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядна рушниця 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда й онука. Хлопчик любив слухати розповіді старого і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому. Полювання стало для Ернеста головною пристрастю. Кларенс навчив сина поводитися зі зброєю і вистежувати звіра. Одні з перших своїх оповідань Ніка Адамса, своєму alter ego, Хемінгуей присвятить саме полюванні і фігурі батька. Його особа, життя і трагічний кінець - Кларенс покінчить життя самогубством - будуть завжди хвилювати письменника ….

Хемингуэй в своем доме на Кубе. Последняя фотография.

Початок творчого шляху В школьные годы Хемингуэй дебютировал в качестве писателя в небольшом школьном журнале «Скрижаль». Сначала был напечатан «Суд Маниту» — сочинение с северной экзотикой, кровью и индейским фольклором, а в следующем номере — новый рассказ «Всё дело в цвете кожи» — о закулисной и грязной коммерческой стороне бокса. Далее, в основном, публиковались репортажи о спортивных состязаниях, концертах. Особенно популярными были ехидные заметки о «светской жизни» Оук-Парка. В это время Хемингуэй уже твёрдо для себя решил, что будет писателем.

Проза Э. Хемингуэя, отточенная, предельно экономная в изобразительных средствах, была во многом подготовлена школой журналистики. Эта проза мастера, виртуозная простота которой лишь подчеркивала сложность его художественного мира, всегда опиралась на личный опыт писателя.

Всегда оказывавшийся в гуще событий своего времени — как корреспондент, непосредственный участник и как писатель — Хемингуэй отзывался на них своей публицистикой и художественными произведениями.

Я был большим дураком, когда отправился на ту войну. Я думал, что мы спортивная команда, а австрийцы — другая команда, участвующая в состязании. (1918)

Хемингуэя пытались лечить по законам психиатрии. В качестве лечения применялась электросудорожная терапия. После 13 сеансов электрошока писатель потерял память и возможность творить. Вот что сказал сам Хемингуэй:

Спустя 50 лет после смерти, на основании Закона о свободе информации, в ФБР был сделан запрос об Эрнесте Хемингуэе. Ответ: слежка была, жучки были, прослушка тоже была. Прослушка была даже в психиатрической клинике, откуда он звонил, чтобы сообщить об этом.