Вікторина Про яку жінку письменницю йдеться? Її улюблена квітка – “Конвалія”. Зачепивши “Сім струн” душі своєї, вона стоїть і слухає весну. Вона питає у слова, чому воно “не твердая криця” і просить мрію не зрадити.
Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Он понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Уривок з віршу “Конвалія”
Про яку жінку письменницю йдеться? Все життя віддала вихованню і навчанню своїх дітей. Ніжна, розумна, турботлива мама. Вона – вчитель тієї, що ми її йменуємо Співачкою досвітніх вогнів.
Метелик Метелик Діти бігають, стрибають, Далі — весело гукають: — Ах, метелик!… подивіться! Ось він, ось він метушиться! Та який же гарний, гожий! Наче квітка, прехороший!
Про яку жінку письменницю йдеться? Вона – єдина жінка-письмениця, яка вибрала в творчому житті чоловічий псевдонім, а її справжнє ім ’я - Марія.
Марку Вовчку Марку Вовчку Недавно я поза Уралом Блукав і господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову. Т.Г. Шевченко
Про яку жінку письменницю йдеться? Вона закохана у пісні Марусі Чурай, вона “чолом сягає неба”. Наша сучасниця.
Чародійне слово Чародійне слово Хлоп'я у полі стежкою прошкує. Метелик білий в маки залетів. Чорненький котик в снопиках мишкує, вони такі під сонцем золоті! Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння, хапає снопик лапками двома. А миша знає слово чародійне, і він її ніколи не спійма.
Про яку жінку письменницю йдеться? Вона – одна із поеток Празької школи, що діяла за кордоном. Її доля звела віч-на-віч зі смертю під час війни у Бабиному Яру.
Розцвітають кущі жасмину, Грає сонце в височині! Чи зустріну, — чи не зустріну? Чи побачу тебе, чи ні? І куди б скерувати кроки, Щоб тебе я могла знайти? Тільки бачу, іде високий, Приглядаюсь, чи тож не ти… Уривок з віршу “Весняне”
Презентацію підготували: Презентацію підготували: Мотречко І.І. (зав. відділом ЦДБ) Мостова Ю.О. (б-р ЦДБ) Центральна бібліотека для дітей м. Дніпропетровська 2015 р.