Презентация на тему: АВАНГАРДИЗМ

АВАНГАРДИЗМ

Авангардизм (від фр. Avant – попереу та garde – охорона) - Термін на означення так званних “лівих течій” у мистецтві, радикальніших, ніж модернізм.

ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Передумови та історія виникнення: Поява авангардизму була зумовлена низкою історико-політичних, філософських і соціо-культурних причин. З історико-політичного погляду – це ідея докорінної перебудови світу, і як її реальний прояв — російська революція 1917 p., аналогічне прагнення до перетворення мистецтва та світова війна, яка зумовила їхнє трагічне світовідчуття. Росія, Україна, Білорусь дали світові видатнихтеоретиків і практиків авангардизму

Передумови та історія виникнення: З соціокультурного погляду, кардинальні зміни в науці (теорія відносності, квантова теорія, розщеплення атомного ядра), техніці та побуті (нові засоби пересування та зв'язку), прискорений темп і напруженість життя вимагали адекватного відображення в мистецтві.

Передумови та історія виникнення: У філософських та психологічних аспектах теорії авангарду Шопенгауера, Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Маркса, З Фройда, К. Г. Юнга суттєво змінили погляд на природу, сутність і призначення людини, а також роль та функції мистецтва в суспільстві.

Передумови та історія виникнення: Основним естетичним принципом авангардизму стала відмова від так званого традиційного мистецтва, що розвивалось з доби Відродження до кінця XIX ст., в якому домінували засади наслідування природи, відображення дійсності й більш-менш виражена моральна ідея. Це виявилось у навмисній формотворчості, нежиттєподібності,епатажі (хеппенінги дадаїстів).

Авангардизм У мистецтві:

Авангардизм в образотворчому мистецтві

Російське мистецтво 1-ої чверті XX ст зробило значний внесок у розвиток авангардизму. Російське мистецтво 1-ої чверті XX ст зробило значний внесок у розвиток авангардизму.

В образотворчому мистецтві, авангардизм тісно переплітається з такими поняттями:

Авангардизм В ЛІТЕРАТУРІ

Авангардизм в літературі: Термін авангардизм щодо літератури вперше був використаний 1845 Г. Д. Лаверданом У літературі сформувався принцип мозаїчності, колажу, монтажу У поезії авангардистські тенденції найяскравіше проявились в Аполлінера, Л.Арагона. П.Елюара, В.Маяковського, В.Хлебнікова, та ін.

Авангардизм в літературі: Авангард в сучасних умовах набув вигляду неоавангарду. Породжений недолугими стереотипами імітат-літератури періоду соцреалізму, він спромігся розкрити потворні, нежиттєздатні її аспекти, цілком очевидну творчу безплідність. У цьому напрямі епатажна функція представників «Бу-Ба-Бу», «ЛуГоСаду», «нової літератури» та ін. досягла своєї мети. Однак невдовзі перетворилася на словесну, зумисне заземлену звульгаризовану гру, яка привертає увагу своїми парадоксальними формами.

Авангардизм У МУЗИЦІ

Музичний авангардизм: Музичний авангардизм бере свій початок у 1920-х роках. В 1940-х роках авангардизм став відправною точкою конкретної і стохастичної музики і серіалізму, в 1950-х для алеаторики і сонористики, авангард вважається витоком і для таких специфічних жанрів як інструментальний театр і геппенінг.

Музичний авангардизм: Найважливіші центри авангардної музики — Берлін, Варшава, Донауешінген, Заґреб, Київ, Краніхштайн, Париж, Стокгольм та інші міста. Представники повоєнного музичного авангардизму -  Л. Беріо, Б. Мадерна, Л. Ноно (Італія), А. Пуссер (Бельгія), П. Булез, П. Шеффер (Франція), Д. Кейдж (США), Я. Ксенакіс (Греція), К. Пендерецький, Б. Шеффер (Польща), К. Штокгаузен, М. Каґель (Німеччина) та інші.

Музичний авангардизм: В українській музиці 20 ст. вирізняються 2 періоди активного захоплення ідеями авангардизму; 1920-ті — поч.1930-х та 1960-ті В 1930-х - 1950-х роках музичний авангардизм в Україні не мав можливостей для розвитку Лише в середині 1960-х років українські композитори отримують можливість вивчати авангардні здобутки західно-єворопейських композиторів.

Музичний авангардизм: До групи Київський авангард входили – Л. Грабовський, В. Годзяцький, В. Сильвестров, Євген Станкович, Іван Карабиць. Серед композиторів-авангардистів кінця XX - початку XXІ століття – В. Загорцев, В. Рунчак, К. Цепколенко, О. Щетинський, Л. Юріна та інші.