Презентация на тему: Уран
1 рік =84,01 роки 1 рік =84,01 роки S min від Сонця = 2735 млн км S max від Сонця = 3004 млн км D (екватор) = 51 118 км V серед орбітального руху =6,8 км/с Т період обертання = 17 год 12 хв М=14,531M V = 62,181 V Т Середня температура = -210°C Відхилення осі = 97° 55´ Відомі супутники - 20 g = 9,67 м/с2 ρ = 1,30 г/см3
Уран був відкритий відносно недавно - у 1781 році Уїльямом Гершелем. Уран був відкритий відносно недавно - у 1781 році Уїльямом Гершелем. Сучасна назва була запропонована Боді, який знайшов його в міфології, оскільки йшлося про наступну за Сатурном планету. Адже Уран в грецькій міфології син Геї (Землі) і батько Сатурна.
Зареєстровано свічення атмосфери Урана в ультрафіолетовій області спектра, що тягнеться на 50000 км від планети.
Синій колір Урана є результатом поглинання червоного світла метаном у верхній частині атмосфери. Синій колір Урана є результатом поглинання червоного світла метаном у верхній частині атмосфери. Імовірно, існують хмари інших кольорів, але вони ховаються від спостерігачів перекриваючим шаром метану.
Циркуляція атмосфери відбувається у високих широтах з більшою швидкістю, ніж у екватора. Циркуляція атмосфери відбувається у високих широтах з більшою швидкістю, ніж у екватора. Швидкість цих вітрів на середніх широтах трохи більше 600 км/год, і дмуть вони в паралельних напрямках. Ті вітри, які формуються на низьких широтах, слабші і дмуть проти напрямку обертання зі швидкістю 360 км/год.
У більшості планет вісь обертання майже перпендикулярна плоскості екліптики, але вісь Урану майже паралельна цій площині. Причини “лежачого” стану Урану невідомі. У більшості планет вісь обертання майже перпендикулярна плоскості екліптики, але вісь Урану майже паралельна цій площині. Причини “лежачого” стану Урану невідомі.
На Урані все йде інакше. На Урані все йде інакше. Одне з них — виключно дивна і надзвичайно химерна картина зміни пір року. Один поворот довкола Сонця Уран здійснює за 84 земних роки. За цей час на ньому відбувається зміна всіх 4 сезонів — весни, літа, осені й зими, тривалість кожного з яких дорівнює майже 21 земному року. У «разгар» літнього сезону в північній півкулі Урану безперервний день триває більше 20 земних років. Увесь цей час південна півкуля занурена в суцільну темноту — там «зима», яку можна назвати й полярною ніччю. У весняний і осінній періоди на Урані відбуваються щодобовий схід і захід Сонця. Далі по мірі зсуву планети вздовж орбіти до області, відповідній зимі в північній півкулі, екстремальні умови освітленості настають знов, але тепер уже постійно освітленою стає південна півкуля, а північна занурюється більш ніж на 20 земних років у холодний морок полярної ночі.
Уран обзавівся відразу чотирма магнітними полюсами — двома головними й Уран обзавівся відразу чотирма магнітними полюсами — двома головними й двома другорядними.
Кільце складається з наночасток і виникло, імовірно, завдяки одному з супутників. Кільце складається з наночасток і виникло, імовірно, завдяки одному з супутників. Порівняно недавно вчені виявили, що зовнішнє кільце Сатурна (або "кільце Е") також забарвлене в синій колір - при тому, що останні кільця мають червонуватий відтінок. Кільце складається з часток замерзлих газів і пилу. Колір визначається розмірами часток, які розсіюють біле сонячне світло. Відтінок більших часток переходить у "червону" область, дрібних - у "синю". Учені відзначають, що і в Сатурна, і в Урана синє кільце дотикається з орбітою одного з супутників - у першому випадку це Енцелад, у другому - Меб.
- рухаються не в площині його орбіти (як це відбувається з супутниками всіх інших планет), а майже перпендикулярно їй. Це унікальний випадок у Сонячній системі. Зараз відомо 26 супутників Урана, 5 найбільш великих відкриті вже давно, перших 2 з них виявив сам Гершель в 1787 році. - рухаються не в площині його орбіти (як це відбувається з супутниками всіх інших планет), а майже перпендикулярно їй. Це унікальний випадок у Сонячній системі. Зараз відомо 26 супутників Урана, 5 найбільш великих відкриті вже давно, перших 2 з них виявив сам Гершель в 1787 році. Порушуючи астрономічну традицію, що вимагає брати назви для планет і супутників з міфологічних сюжетів різних народів, супутники отримали імена персонажів із творів англійських літераторів — Шекспіра і Попа.
