Презентация на тему: Шкірні прояви червоного вовчака
Аутоімунне захворювання сполучної тканини, що проявляється ураженням ряду органів та систем. Хвороба виникає внаслідок порушення імунологічних процесів в організмі, при якому антитіла, що виробляються організмом, пошкоджують ДНК здорових клітин. Аутоімунне захворювання сполучної тканини, що проявляється ураженням ряду органів та систем. Хвороба виникає внаслідок порушення імунологічних процесів в організмі, при якому антитіла, що виробляються організмом, пошкоджують ДНК здорових клітин. Хворіють переважно молоді жінки.
Свою назву червоний вовчак отримала від латинського слова «люпус» - вовк і «эритематозус» - червона. Ця назва була присвоєна із-за схожості шкірних ознак з ушкодженнями після укусу голодним вовком. Свою назву червоний вовчак отримала від латинського слова «люпус» - вовк і «эритематозус» - червона. Ця назва була присвоєна із-за схожості шкірних ознак з ушкодженнями після укусу голодним вовком.
Етіологія і патогенез червоного вовчака (lupus erithematosus) ще остаточно не визначені. Однією із сучасних теорій виникнення червоного вовчака є інфекційно-аутоімунна Етіологія і патогенез червоного вовчака (lupus erithematosus) ще остаточно не визначені. Однією із сучасних теорій виникнення червоного вовчака є інфекційно-аутоімунна Суть процесу полягає в тому, що ядра нейтрофільних та інших лейкоцитів частково втрачають свою базофілію, набрякають, структура хроматину стає нечіткою. Потім ядерна субстанція втрачає свою цитоплазму і фагоцитується нейтрофільними лейкоцитами. Утворюються клітини червоного вовчака, так звані ЛЕ-клітини.
Гідропічна (вакуольна) дегенерація базального шару епідермісу, з вогнищевою атрофією епідермісу. Щільний мононуклеарний клітинний інфільтрат у верхніх шарах дерми. Типові субепідермальні відкладення імуноглобулінів у вогнищах (тест на наявність люпусної смуги). Гідропічна (вакуольна) дегенерація базального шару епідермісу, з вогнищевою атрофією епідермісу. Щільний мононуклеарний клітинний інфільтрат у верхніх шарах дерми. Типові субепідермальні відкладення імуноглобулінів у вогнищах (тест на наявність люпусної смуги).
1) гострий; 2) підгострий; 3) трансформований з хронічних форм; 4) хронічний та його варіанти: а) дискоїдний, б) дисемінований, в) глибокий (вовчак Капоші-Ірганга), г) відцентрова еритема Бієтта.
Спочатку з'являються обширні еритематозні ділянки з застійним забарвленням, злегка набряклі. Потім на них швидко з'являються везикули, міхури, пухирі, пустули, але частіше виникають бульозні і геморагічні елементи, особливо у важких хворих. Для підгострій форми характерна наявність набряково-еритематозних вогнищ на обличчі (форма метелика), волосистої частини голови, шиї, іноді нагадують бешихове запалення («стійка рожа обличчя»). Спочатку з'являються обширні еритематозні ділянки з застійним забарвленням, злегка набряклі. Потім на них швидко з'являються везикули, міхури, пухирі, пустули, але частіше виникають бульозні і геморагічні елементи, особливо у важких хворих. Для підгострій форми характерна наявність набряково-еритематозних вогнищ на обличчі (форма метелика), волосистої частини голови, шиї, іноді нагадують бешихове запалення («стійка рожа обличчя»).
Еритема найчастіше виникає на шкірі обличчя або ділянках, які зазнають сонячного опромінення. Ушкоджена ділянка різко відокремлена від нормальної шкіри. За формою вона нагадує крильця метелика. В центрі плями дуже швидко з’являється сірувато-біла луска внаслідок гіперкератозу. На внутрішній поверхні луски, яку відокремили насильно, виявляють шипики. Вони утворюються внаслідок вростання епідермісу у волосяні мішечки. При цьому виникає різка болючість (симптом Беньє - Мещерського). Закінчується патологічний процес на шкірі розвитком рубцевої атрофії. Еритема найчастіше виникає на шкірі обличчя або ділянках, які зазнають сонячного опромінення. Ушкоджена ділянка різко відокремлена від нормальної шкіри. За формою вона нагадує крильця метелика. В центрі плями дуже швидко з’являється сірувато-біла луска внаслідок гіперкератозу. На внутрішній поверхні луски, яку відокремили насильно, виявляють шипики. Вони утворюються внаслідок вростання епідермісу у волосяні мішечки. При цьому виникає різка болючість (симптом Беньє - Мещерського). Закінчується патологічний процес на шкірі розвитком рубцевої атрофії.
Численні розсіяні вогнища ураження на шкірі обличчя, грудей, стоп, кистей та ін. ділянках. Вогнища мають еритематозно-набряклий характер, або вигляд дисків. В еритематозно-набряклих вогнищах синюшного кольору не спостерігається інфільтрація і гіперкератоз. Мб анемія, лейкопенія, підвищення ШОЕ, субфебрильна температура. Численні розсіяні вогнища ураження на шкірі обличчя, грудей, стоп, кистей та ін. ділянках. Вогнища мають еритематозно-набряклий характер, або вигляд дисків. В еритематозно-набряклих вогнищах синюшного кольору не спостерігається інфільтрація і гіперкератоз. Мб анемія, лейкопенія, підвищення ШОЕ, субфебрильна температура.
Чітко обмежена і дещо набрякла еритема рожево-червоного кольору, розміщена на спинці носа чи на носі і щоках симетрично у вигляді метелика. Відрізняється від дискоїдного ЧВ відсутністю у вогнищі інфільтрації, гіперкератозу і рубцевої атрофії. Чітко обмежена і дещо набрякла еритема рожево-червоного кольору, розміщена на спинці носа чи на носі і щоках симетрично у вигляді метелика. Відрізняється від дискоїдного ЧВ відсутністю у вогнищі інфільтрації, гіперкератозу і рубцевої атрофії.
Поряд з типовими дискоїдними вогнищами або самостійно в ПЖК з’являються один або кілька щільних і рухомих вузлуватих елементів. Колір шкіри над ними спочатку не змінений, потім набуває синюшно-червоного відтінку. Лущення не виражене. Поряд з типовими дискоїдними вогнищами або самостійно в ПЖК з’являються один або кілька щільних і рухомих вузлуватих елементів. Колір шкіри над ними спочатку не змінений, потім набуває синюшно-червоного відтінку. Лущення не виражене.
Виявлення клітин червоного вовчака (LE-клітин). Виявлення клітин червоного вовчака (LE-клітин). Тільця Гросса (залишки лізованих ядер). Збільшення титру антинуклеарних антитіл. LE-чинник в плазмі крові. Під лампою Вуда за локалізації на червоній облямівці губ дає сніжно біле світіння (при гіперкератозі), білувате (при атрофії) і блакитне (при гострому процесі).
Дискоїдний ЧВ диференціюють з: Дискоїдний ЧВ диференціюють з: Псоріазом Себорейною екземою Фавусом Трихофітією Рожевими вуграми та ін.
Для лікування хронічного червоного вовчака застосовують синтетичні протималярійні препарати, глюкокортикостероїди, вітаміни групи В, препарати нікотинової кислоти. Для зовнішнього лікування призначають глюкокортикостероїдні мазі: синалар, локакортен, ультралан, целестодерм та ін. Для лікування хронічного червоного вовчака застосовують синтетичні протималярійні препарати, глюкокортикостероїди, вітаміни групи В, препарати нікотинової кислоти. Для зовнішнього лікування призначають глюкокортикостероїдні мазі: синалар, локакортен, ультралан, целестодерм та ін.
Первинна профілактика дископодібного червоного вовчака полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, обмеженні інсоляції, обережному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, вакцин, сироваток, у захисті шкіри від хімічних подразників, пилу, вологи, вітру. Первинна профілактика дископодібного червоного вовчака полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, обмеженні інсоляції, обережному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, вакцин, сироваток, у захисті шкіри від хімічних подразників, пилу, вологи, вітру. Вторинна профілактика полягає у психотерапії, виключенні впливу прямих сонячних променів, звільненні військовослужбовців від робіт, пов’язаних із променистою енергією від штучних джерел.
Лікар проводить огляд осіб, що хворіють на дискоїдний червоний вовчак, один раз на 6 місяців, дерматолог - двічі на рік, терапевт - за потребою. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) - двічі на рік. Тривалість спостереження - 3 роки, якщо немає рецидивів. Лікар проводить огляд осіб, що хворіють на дискоїдний червоний вовчак, один раз на 6 місяців, дерматолог - двічі на рік, терапевт - за потребою. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) - двічі на рік. Тривалість спостереження - 3 роки, якщо немає рецидивів.
