Презентация на тему: Микола Садовський

Микола Садовський  актор, режисер  і громадський діяч

Факти з біографії Микола Тобілевич народився у селі Кам'яно-Костувате на Херсонщині. З 1881 р. у професійному театрі у трупах Г. Ашкаренка, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, а 1888 року організував власну трупу. Повернувшись до Києва, Садовський заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві. У червні 1919 його призначено головноуповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» вУжгороді. З 1923 р. жив у Празі.  Знімався у головній ролі у фільмі «Вітер з порогів» (1929 р.); залишив спогади «Мої театральні згадки», опубліковані посмертно (1956 р.). Помер 7 лютого 1933 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Ролі М. Садовського Героїчно-історичний репертуар: Богдан Хмельницький (М. Старицький); Сава Чалий (І. Карпенко-Карий); Гетьман Дорошенко (Л. Старицька-Чернявська).

Ролі М. Садовського Героїчно-побутовий репертуар: Дмитро (“Не судилося” М. Старицького); Опанас (“Бурлака” І. Карпенко-Карого); Командор (“Камінний господар” Лесі Українки); Городничий (“Ревізор” М. Гоголя).

Легендарні брати Тобілевичі. Зліва направо: М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський.

Садовський спричинився також до збагачення українського репертуару перекладами, таких як: «Ревізор» М. Гоголя;

лібретта опер «Галька» С. Монюшка;

«Продана наречена» Б. Сметани.

Як режисер Садовський виховав цілу плеяду українських акторів (О. Петляш, О. Корольчук, Є. Хуторна, М. Малиш-Федорець, І. Ковалевський і багато ін.), даючи їм велику волю в творенні образу.

Роль М. Садовського як культурного і громадського діяча У товаристві інших корифеїв і сучасних йому діячів у різних галузях культури й мистецтва (М. Лисенко, Л. Старицька-Черняхівська, В. Кричевський і багато ін.) діяльність Садовського сприяла народженню нового покоління української інтелігенції 20 століття.

Пам'ять 1944 року у Києві на його честь названо вулицю та провулок. У 1957 році Вінницькому театру присвоєно ім'я корифея української сцени Миколи Садовського.

Дякуємо за увагу!