Презентация на тему: ОЗОШ № 55

ПАМ’ЯТАЄМО, ШАНУЄМО, ПИШАЄМОСЬ…

Із спогадів моїх дідусів та бабусь, після опрацьовування архівних матеріалів та сімейних архівів, а також документальних історичних джерел я присвятив вірш моєму рідному місту Одесі та його героїчній боротьбі у часи Великої Вітчизняної війни. Із спогадів моїх дідусів та бабусь, після опрацьовування архівних матеріалів та сімейних архівів, а також документальних історичних джерел я присвятив вірш моєму рідному місту Одесі та його героїчній боротьбі у часи Великої Вітчизняної війни. Одесса, опаленная войной В утренней дымке спит безмятежно Мой город красивый, навеки родной. Море колышет его нежно-нежно, Шепчет тихонько что-то прибой…   И невдомёк, что осталось так мало До нарушения тишины – Приказ уже отдан, люфтваффе послало Свои самолеты. Начало войны…   Бомбы на город и порт полетели, Кроша и ломая дома и людей. Страницы газет тех давно пожелтели, Но чувства на них проступили ясней.   Я войну узнаю′ в книгах, фильмах и письмах, Из фотографий и старых газет. В песнях солдатских, спектаклях и дисках, Мне говорил о войне и мой дед.   Он был ребенком, но помнит весь ужас, Что город мой пережил, перенёс. Как оборону держали геройски, Зубами вгрызаясь в каждый утёс. Как без воды, погибая от жажды, На милость врагам не желая сдаваться, Город послал самых верных, отважных, За воду жизнью своей рассчитаться.