Миколай Коперник Микола й Копе рник (пол. Mikołaj Kopernik, нім. Nikolaus Kopernikus, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, Польща — 24 травня 1543, Фромборк, Польща) — польсько-німецький астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік, лікар і астролог. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.
Миколай Коперник
Біографія Народився у місті Торунь/Торн (пол. Toruń, нім. Thorn, Куявія) як наймолодший син у бюрге, де мешкала людина або звідки було її родинне коріння. Тому цей нащадок вихідців з Сілезії мав відповідне прізвище, котре й прижилося у світовій культурі згідно з його латинським відповідником: Ніколаус Копернікус («Nicolaus Copernicus»). Більшість дослідників життя Коперника вважає, що його прізвище походить від місцевої назви рудокопів, копачів, котрі видобували мідь, — copper-mining[6]. Є й інше трактування походження прізвища «Коперник» — від назви рослини кріп, яку в цій місцевості масово вирощують і називають «koperek» або «kopernik»[7].
Галілео Галілей аліле о ді Вінче нцо Бонаю ті де Галіле й (італ. Galileo di Vincenzo Bonaiuti de 'Galilei; 15 лютого 1564 — 8 січня 1642) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства[1].
Галілео Галілей
Джордано Бруно
Біографія Джорда но Бру но (итал. Giordano Bruno; урождённый Филиппо Бруно[4], прозвище Бруно Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим) — итальянский монах-доминиканец, философ-пантеист и поэт; автор многочисленных трактатов. Признан выдающимся мыслителем эпохи Возрождения[5] и великим представителем эзотеризма[6]. Из-за своей склонности к чтению сочинений, считавшихся католической церковью подозрительными, и по причине высказываемых сомнений относительно пресуществления и непорочного зачатия Девы Марии, а также своего неортодоксального подхода к трактованию Троицы, навлёк на себя подозрения в ереси и был вынужден покинуть орден доминиканцев (1576) и скитаться по Европе: жил в Швейцарии, Франции, Англии и Германии[6][7]. Вернувшись в Италию (1592), был арестован в Венеции и выдан инквизиционному суду в Риме. Там, в виду отказа отречься от своих учений, был после семилетнего тюремного заключения сожжён на костре как еретик и нарушитель монашеского обета[5]. В 1889 году на месте казни в Риме ему воздвигнут памятник.